МАРИХУАНА тримм Кропоткин

Братаны! Чет я вам расскажу, каак я однажды закупил шишек марихуаны и сорвал всем голову, устроив заплыв в надувном бассейне, заполненном пивасиком! Это был пруф того, что мы самые зажигательные гопники на всей округе!

Дело было в пятницу, когда уже были на взводе и охотились за новыми ощущениями. Мне долго внушали, что психоделики - это что-то крутое, и я решил хапнуть эту тему в полной мере. И так, накатывая опий, нюхая самые ароматные запахи, я решил пойти дальше и купить шишек!

Звонок обработался, и я с друзьями поехал в ту самую темную, подземную лавку, где закладки всяких годных штук. Я выбрал самые чистые и свежие шишки, чтобы потом понеси всем пацанам! Стоило нам пару баксов, но это было того стоило!

Вернувшись на домашнюю территорию, мы решили устроить настоящую вечеринку! Я достал надувной бассейн, накачал его, и мы стали наливать туда пиво. Было видно, как блестели банки с золотистым напитком, аж глаз радовался!

Слава богу, никаких родителей не было, а братаны в порядке, так что можно было оторваться по полной программе! Лишь бы заботы прочь от нас держались!

Я	Братан 1	Братан 2	Братан 3
Пацаны, смотрите, что у меня есть!	Что там такое?	Марихуана?	Бля, круто!
Точно, это шишки марихуаны!	Ну конечно же, нам такое точно понравится!	Давай уже что-нибудь хапать!	Братва, этот день будет легендарным!

Прокурили мы эти шишки, дыша ароматным дымом, и почувствовали, как наш мир превращается в настоящее царство психоделики! Все вокруг начало казаться ярким, необычным, словно мы оказались в другой реальности! Эй, братва, почему бы не устроить чемпионат по плаванию в бассейне с пивом? - предложил один из нас.

И настало время доказать свои способности! Мы сразу забыли о всех правилах и начали соревноваться, шлепая друг друга по плечам и ржа от смеха! Зрелище было нереальным – настоящее поле битвы, заполненное пеной пива!

И тут подбежал какой-то чувак, видимо, завидев нашу вечеринку:

Чувак: Что вы тут забыли, братаны? Может, мне присоединиться?

А мы, разумеется, его не поняли и просто продолжили свои скачки и крики радости. Для нас был только один мир – мир веселья и отрыва! Парни, смотри – эта штука на меня нацарапала! - сказал один из друзей и показал себе на руке след от пьяного спуска по горке в бассейне.

Мы все смотрели на этот след с любопытством и смехом. Но кто знал, что он станет пруфом той незабываемой ночи? Наши бои в бассейне с пивом останутся в наших воспоминаниях на долгие годы!

Когда наши силы и веселье иссякли, мы расселись на травке вокруг бассейна и просто наслаждались моментом. Воздух был пропитан запахом марихуаны, а наша дружба стала еще крепче.

Закончив праздник, мы решили заглянуть внутрь и посмотреть, что осталось от нашего банкета. Вода в бассейне смешалась с пивом и превратилась в грязную бурду, где плавали банки и пробки. Смех и радость были за нами, а следы от нашего безумства ознаменовали нашу победу!

Каждый из нас помнил эту ночь, как одно из самых безумных и зажигательных приключений в своей жизни. Мы часто вспоминали о той ночи, о нашем заплыве и о том, как она стала знаковой для нашей дружбы.

Такие вот истории случаются с нами, братва, когда мы решаем рискнуть, попробовать что-то новое и оторваться по полной программе! Такие вот истории делают нашу жизнь незабываемой! Автор: опытный гопарь, знаток нашей местности и тусовочных вечеринок.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...